|
Журнал "Сучасна освіта" №11(63) 2009 У Радянському Союзі ВНЗ традиційно розглядалися як некомерційні організації. Сьогодні ситуація виглядає інакше: тепер на пострадянському просторі (як і в багатьох країнах світу) існування приватного сектора в сфері вищої освіти стало реальним. В Україні ВНЗ недержавної форми власності здійснюють підготовку спеціалістів вже протягом 18 років. В них отримали освіту безліч наших теперішніх менеджерів у найрізноманітніших сферах діяльності, робітників банківської сфери, реклами, зв’язків з громадськістю, юристів, економістів. І це - кращий доказ затребуваності подібного роду освітніх послуг.
Сьогодні гостями круглого столу, присвяченого цьому сектору вищої освіти в нашій країні, стали люди, які стояли у її витоків, а сьогодні очолюють вже добре відомі нашим співвітчизникам ВНЗ: Голова асоціації навчальних закладів України приватної форми власності, ректор Європейського Університету, професор, заслужений працівник освіти України Іван Іванович Тимошенко, ректор Київського інституту бізнесу і технологій, кандидат філософських наук Олена В’ячеславівна Романенко, перший проректор Університету “КРОК”, кандидат фізико-математичних наук, доцент Олег Ігорович Шаров. “СО”: - Шановний Іване Івановичу! Сьогодні з упевненістю можна сказати, що ВНЗ недержавної форми власності зайняли свою власну нішу в освітньому просторі України. Святкування в цьому році 15-річчя Асоціації цих ВНЗ, яку Ви очолюєте - ще одне тому підтвердження та привід підвести деякі підсумки та окреслити перспективи. Яку оцінку, на Ваш погляд, дає сьогодні суспільство - роботодавці, батьки абітурієнтів, самі випускники, якості платної вітчизняної освіти?
Іван Іванович: - Давайте перш за все визначимося з поняттям “ платна освіта”. А що, в нас є “безкоштовна освіта?”. Навчання - це взагалі досить “коштовний” процес. На так зване “безкоштовне навчання” гроші виділяємо ми з вами - сплачуємо податки. А студенти, які навчаються в державному навчальному закладі за контрактом, це - “платна освіта”? Тому, відповідаючи на Ваше запитання, я буду говорити тільки за приватні вищі навчальні заклади, які чітко визначили , що надають освітні послуги за певні визначені кошти. Основна характеристика ВНЗ приватної форми власності - це якісна чітко спрямована підготовка фахівців. Що я маю на увазі ? На початку свого створення ці навчальні заклади виконували основну функцію - розширити доступ до освіти всім бажаючим навчатися. Але за 15-18 років - скільки існують ВНЗ ПФВ - певна їх кількість створили потужну матеріальну базу, підготували свої науково-педагогічні кадри, розробили навчально-методичне забезпечення (без жодної копійки та підтримки з боку держави), запропонували спеціальності, яких потребував ринок праці - менеджерів - зокрема, менеджерів охорони здоров’я, безпеки підприємництва, туризму, програмістів тощо. Це значно підвищило якість освіти в приватних ВНЗ. І саме основне - ми мали змогу набирати “ своїх” студентів через психологічне тестування, співбесіди з абітурієнтами; організацію дієвої практики студентів, стажування їх за кордоном. Йшов природний відбір фахової молоді, тому наших випускників немає на біржі праці. І в цьому році в такі приватні ВНЗ прийшли сотні студентів, як і в попередні роки, не дивлячись на значні перешкоди зі сторони Міністерства освіти і науки України . Як показує практика спілкування з абітурієнтами, вони в більшості обирають не форму власності закладу, а спеціальність, вартість навчання, відгуки своїх друзів і знайомих, місце розташування та цікаве студентське життя. Адже, чи можливо сьогодні простому громадянину, тим більше випускнику школи, розібратися в нашій державній плутанині: всі вищі навчальні заклади державної форми власності мають від 100 до 50% студентів за контрактом. Тому вже настав час говорити не про форму власності ВНЗ, а про їх рівень якості. Сьогодні є всі підстави стверджувати, що процес інституціоналізації цього сектору освіти в Україні відбувається досить успішно, що цей сектор вже став реальною складовою системи вищої освіти, визначив свою нішу, свої специфічні функції, які поступово і послідовно реалізуються. У приватних ВНЗ здобувають освіту понад 433,5 тис. студентів (15,4%). В народногосподарчому комплексі України працюють вже десятки тисяч фахівців, які пройшли підготовку в цих ВНЗ і користуються значним попитом на ринку праці. За 18 років існування приватних ВНЗ їхніми викладачами захищено біля двох тисяч кандидатських дисертацій та понад 150 докторських, причому значна кількість з них захищено випускниками саме цих ВНЗ. Саме в цих навчальних закладах ведеться цікава та результативна виховна робота.“СО”: - Наскільки мобільно реагують ВНЗ Вашої Асоціації на вимоги ринку праці, зміни економічної ситуації? Які ексклюзивні програми та навчальні курси вони можуть запропонувати сьогодні студентам?
Іван Іванович: - Саме життя, конкурентні відносини поставили приватні ВНЗ на шлях постійного пошуку нових форм , методів в організації навчально-виховного процесу. В навчальних закладах проводиться активна результативна робота з впровадження інноваційних методів навчання, авторських програм, концепцій виховного впливу та ін. Так, у Європейському університеті (м. Київ) широке застосування одержали тренінгові методи навчання з усіх спеціальностей, що дає можливість сформувати цілісну концепцію підготовки фахівця - менеджера, фінансиста, економіста. Комп’ютерна ділова гра “Бізнес-курс” моделює керування підприємством, що діє в умовах близьких до реального. Понад десять років університет впроваджує різні моделі дистанційного навчання, що інтегрують в собі ефективні елементи інших форм навчання. Унікальні для України за змістом навчального процесу і такі вищі навчальні заклади, як Міжнародний Християнський університет та Українсько-американський гуманітарний інститут “Вісконсінський міжнародний університет (США) в Україні”. В цих навчальних закладах студенти оволодівають професіями менеджера за програмами і одержують диплом одночасно двох навчальних закладів : України та Міжнародного Християнського університету (м. Відень, Австрія) та Вісконсінського міжнародного університету (США). У багатьох ВНЗ також успішно діє система студентського самоврядування через студентські ради, колегії, парламенти, а основу виховної роботи складають клуби за інтересами (Європейський університет, Харківський гуманітарний університет “НУА”, Дніпропетровський університет економіки та права , Київський медичний університет УАНМ, Макіївський економіко-гуманітарний інститут та інші). Ми багато уваги приділяємо практичній підготовці фахівців. В Європейському університеті сформована система наскрізної практичної підготовки студентів з першого по п’ятий курс та діє система їхньої професійної адаптації до умов реальної економіки, що гарантує практично стовідсоткове працевлаштування випускників. Ми підтримуємо і створюємо належні умови для тих студентів, які пробують свої сили в реальній ситуації: чи-то студентське кафе, база відпочинку, чи “крута” фірма - студент розуміє, чого він вартий як спеціаліст, чого вже навчився, а чого ще потрібно навчатися. В цьому плані також є дуже показовим для формування майбутнього спеціаліста стажування за кордоном. “СО”: - Досить цікавою для наших читачів є система безперервної освіти, яка реалізується в ряді недержавних ВНЗ. Як би Ви охарактеризували її затребуваність?
Іван Іванович: - Дійсно, для приватних навчальних закладів суттєвою новацією є структура навчально-наукових комплексів, спроба створення авторських модулів безперервної освіти. Прикладом таких унікальних освітніх комплексів з єдиною концепцією навчання і виховання служить Європейський університет; Харківський гуманітарний університет “НУА”. У ці об’єднання входять: дитячий сад-школа, гімназія, інститут, магістратура, аспірантура, докторантура, інститут післядипломної освіти, що дає можливість для раннього розкриття і розвитку індивідуальних здібностей особистості, а значить, в остаточному підсумку готувати професіоналів високого класу, особистість, орієнтовану на гуманістичні якості патріота незалежної України. Сьогодні ми вже маємо аспірантів того, уже в далекому 1991 р. заснованого дитячого садочку - початкової школи “Євроленд”, який став невід’ємною складовою Європейського університету. “СО”: І, нарешті, що являє собою конкретне середовище у сфері платної освіти, в якому співіснують платне навчання в державних навчальних закладах та навчальних закладах недержавної форми власності?
Іван Іванович: - На мою думку , це не конкурентне середовище, а дискримінація 67% студентів (статистичні дані - 52% в державних ВНЗ на контрактній основі + 15% - в приватних ВНЗ), які навчаються у вищих навчальних закладах України, та їх батьків. Адже ці батьки платять за навчання двічі - в державних ВНЗ: спочатку як податки для тих , хто навчається за “державні кошти”, а потім за контрактом безпосередньо за свого сина чи доньку. В приватних навчальних закладах тричі: спочатку як податки для тих, хто навчається за “державні кошти”, а потім за навчання свого сина чи доньки в приватному ВНЗ, а ВНЗ змушений платити до 60% сплаченої суми батьками в бюджет держави, тобто знову за тих, хто навчається за “державні” кошти. Ось так виглядає наша “платна освіта”. Фактом соціальної несправедливості є ситуація, коли в одній і тій же групі навчаються студенти - відмінник, який навчається за контрактом, повністю оплачує своє навчання, не отримує стипендії, а поряд з ним - трієчник, котрий забезпечений стипендією та навчається за державним замовленням і після закінчення навчання стає на біржу праці. Виходячи із конституційних положень назріло питання про те, що в державних ВНЗ повинні навчатися тільки студенти за держзамовленням. Для громадян України це буде дійсно безоплатне надання освітніх послуг державою у відповідності з інтересами держави та громадянина. Я б в принципі змінив би всю систему фінансування освіти. До того часу, поки бюджетні кошти на освіту студента будуть виділятися ректору ВНЗ, неможливо знищити зловживання і корупцію. Ректору повинні виділятися кошти на ремонт приміщень, закупівлю обладнання, на бібліотеки і, частково, заробітну плату викладачів. А на навчання кошти повинен одержувати сам студент і визначатися, в який навчальний заклад понести свої гроші, де він за них одержить якісну освіту. Ми, до речі, зараз у себе в Асоціації створили робочу групу, яка розробляє для Верховної Ради, Кабінету Міністрів України такий проект, де гроші повинні “ходити” за школярем, за студентом. І тоді ми можемо говорити про конкурентне середовище в нашій освіті. “СО”: - Ваші побажання нашим читачам і журналу “Сучасна освіта”.
Іван Іванович: - На жаль, реалії сьогодення, “епохальні реформи” профільного міністерства для переважної більшості читачів “Сучасної освіти” закрили доступ до сучасної освіти. Але я оптиміст і вірю, що це явище тимчасове. То ж, шановні читачі, якісну освіту у нас можна здобути, було б тільки для цього ваше непереборне бажання до постійного самовдосконалення! Успіхів вам і наснаги! “СО”: - Шановна Олено В’ячеславівно! В цьому році вступна кампанія проходила в непростих умовах економічної кризи. Які її аспекти ви би відзначили?
Олена В’ячеславівна: - Після слів “економічної кризи” я би поставила кому і продовжила - “демографічного спаду, суттєвих змін умов вступу та підготовки змін до Закону “Про вищу освіту”. В цих умовах опинились всі учасники освітнього процесу - школа, абітурієнт, батьки абітурієнта, вищі навчальні заклади незалежно від підпорядкування та форми власності. Щодо кількісних показників - їх будемо очікувати в узагальненому вигляді від Міністерства освіти. Але варто аналізувати набір студентів не лише на 1 курс денної форми. На мій погляд, саме цьому питанню приділено багато уваги, і умисно напружується суспільна думка. Я би запропонувала поглянути на пріоритети випускника школи під кутом гуманітарної (мова, історія, література) або природничої (математика, фізика, хімія) підготовки. Який з предметів є найбільш бажаним для абітурієнта? Сьогодні доволі поширеним є метод обрання навчального закладу лише за одним критерієм -входить чи ні до переліку обов’язкових предметів математика. В нашому Інституті лише 30% вступників мали в сертифікаті оцінку з математики! Побіжний аналіз за цим критерієм підтверджує факт кардинальної переорієнтації нашої економіки з такої, що обслуговувала військово-промисловий комплекс на ринкову. Цим і зумовлюється попит на фахівців з економіки і підприємництва, менеджменту і адміністрування, права, психології та інших мирних спеціальностей. Погляд на підготовку фахівців з точки зору замовника - майбутнього роботодавця, дає відповіді на питання про форму оплати навчання - за рахунок держави (помилково у суспільстві вживається слово “безкоштовно”) або за кошти фізичних, юридичних осіб. Цілком логічною виглядає теза про те, що держава не повинна обтяжувати себе підготовкою фахівців, що працюватимуть у тих галузях економіки, що знаходяться у приватного власника. А такі галузі від с/г підприємств, металургії, машинобудування, будівництва, зв’язку та фінансових послуг на 90% приватизовані або створені підприємцями. “СО”: - Що пропонують студентам в цих умовах ВНЗ недержавної форми власності (знижки, пільги відмінникам або малозабезпеченим, відстрочка платежів)?
Олена В’ячеславівна: - Ми притримуємось норм контракту на навчання, який передбачає самостійний вибір студентом графіка оплати - від помісячної, семестрової, річної та оплати за весь період навчання. “СО”: - Розкажіть, будь ласка, який рівень знань абітурієнтів, які прийшли до недержавних ВНЗ? Чи можна говорити про середній бал сертифіката, з яким вони вступали?
Олена В’ячеславівна: - Всі ми були свідками подій вступної кампанії, які висвітлювались ЗМІ. Найвищі бали не вирішили проблем зі в вступом на кон’юнктурні спеціальності, а престижні факультети змогли впорядкувати свій набір не через кількість балів у сертифікаті, а через цінову політику - вартість навчання сягнула небувалих висот. Подолати ці висоти змогли, як завжди, найзаможніші. А кількість балів стала необхідною, але недостатньою умовою вступу. Так, вартість навчання за контрактом у державних і приватних ВНЗ змінюється до 400% на користь державних! А середній бал вступника коливається на позначці 300 незалежно від форми власності навчального закладу. Здається, що державні ВНЗ стали місцем навчання найбагатших українців, а приватні - раціональних.
“СО”: - Які уроки можуть отримати майбутні абітурієнти та їх батьки із вступної кампанії - 2009? Що б ви рекомендували врахувати абітурієнтам 2010 року?
Олена В’ячеславівна: - Висновок один - всі, хто хотів, вступили до ВНЗ. Рекомендації такі: 1. Дізнатись у абітурієнта (не плутати з батьками), чи дійсно він бажає продовжувати навчання у ВНЗ. 2. Чітко, навіть краще письмово, дати відповідь на питання - скільки сім’я може сплачувати за навчання? 3. Зробити вибір між гуманітарним і природничим напрямом. 4. Подивитись сайти ВНЗ, відвідати кілька профільних виставок. 5. Закінчити школу. 6. Скласти тести. 7. КІБІТ - це впевненість і довіра! “СО”: - Ваші побажання журналу “Сучасна освіта”?
Олена В’ячеславівна: - Не зважати на труднощі - вони у всіх! “СО”: - Шановний Олеже Ігоровичу! Будь ласка, дайте порівняльну характеристику статусу студента державного вищого навчального закладу і студента закладу недержавної форми власності. Чи відрізняються їх права стосовно соціальних пільг, стипендій, забезпечення гуртожитком та под.
Олег Ігорович: - У нашій країні існують відмінності щодо статусу та прав студентів, які навчаються за бюджетні кошти, та тих, які вчаться за контрактом. Студенти-бюджетники не повинні сплачувати за навчання і мають право на стипендію, яку у встановленому порядку отримують близько 70% з них. Решта прав та пільг мають надаватись однаково. Це стосується забезпечення гуртожитком, надання субсидій на оплату комунальних послуг за місцем проживання, відстрочки від призову на військову службу, пільгового проїзду у громадському транспорті, відвідування музеїв, кінотеатрів за пільговою ціною тощо. Статус та права студента-контрактника, незалежно від того, навчається він в державному чи приватному навчальному закладі, є однаковими. Хіба що в першому випадку він має привілей своїми грошима дотувати навчання бюджетних студентів, а в другому - платить тільки за своє навчання. Право на податковий кредит (компенсацію до 15% вартості навчання) мають усі контрактники. Студентам нашого університету надається консультативна допомога для отримання передбачених законодавством пільг та компенсацій. В Університеті “КРОК”, згідно з розробленим положенням, запроваджено іменні стипендії, що призначаються студентам за особливі досягнення у навчальній, науковій роботі тощо.
“СО”: - Наскільки широко реалізуються програми міжнародної співпраці у вищих навчальних закладах недержавної форми власності? Як вони фінансуються? Чи доводиться студентам додатково оплачувати закордонні стажування, практики, навчальні курси?
Олег Ігорович: - Недержавні вищі навчальні заклади мають можливість реалізовувати програми міжнародної співпраці за міжуніверситетськими угодами та за рахунок грантової підтримки закордонних університетів і міжнародних організацій. Університет “КРОК” підтримує стосунки з низкою університетів країн Європи та Північної Америки. Це дозволяє нашим студентам здобувати дипломи нідерландських та австрійських університетів, проводити семестр за програмами студентської мобільності в Польщі, брати участь у навчальних турах до різних країн Європейського Союзу. Частина цих програм підтримуються Університетом, нашими партнерами, донорськими організаціями - в такому разі вони надаються студентам практично безкоштовно. В інших випадках студенти мають можливість брати участь у міжнародних програмах за пільговими цінами. Кожен студент може отримати вичерпну інформацію щодо спільних міжнародних освітніх програм, звернувшись до Управління міжнародного співробітництва Університету “КРОК”.
“СО”: - Сьогодні велика увага приділяється науково-дослідній діяльності вищих навчальних закладів. Як ця проблема вирішується в межах недержавних закладів? Чи здійснюється в них підготовка аспірантів та докторантів? Чи функціонують ради із захисту дисертацій?
Олег Ігорович: - Наукова робота є невід’ємною складовою діяльності усіх вищих навчальних закладів. Без неї навчальний процес не може бути сучасним та ефективним. Найбільша проблема приватного сектору вищої освіти - повна відсутність державної підтримки науково-дослідної діяльності, яка фінансується за рахунок власних коштів навчальних закладів, а також за договорами та грантами. У нашому університеті аспірантура функціонує з 1999 року, а в 2006 році відбувся перший набір у докторантуру. У 2008 році Вища атестаційна комісія України затвердила склад спеціалізованої Вченої ради із захисту дисертацій з економічних наук в Університеті економіки та права “КРОК”. “СО”: - Ваші побажання журналу “Сучасна освіта” та нашим читачам.
Олег Ігорович: - Журналу “Сучасна освіта” бажаю ніколи не втрачати актуальності, завжди знаходити свого читача, відчувати його потреби та запити і бути йому добрим та мудрим порадником у вирішенні складних питань освіти. Редакція висловлює щиру подяку гостям журналу “Сучасна освіта” за цікаву та корисну розмову. Підготувала Марина Касумова Оформите подписку на журнал "Сучасна освіта". Только так Вы не пропустите ни одного материала. Возможно, самого важного для Вас.
|